Зимовий похід в Карпати. Лумшори – Комсомольське озеро – Полонина Руна

проживание и питание:

This Browser is not good enough to show HTML5 canvas. Switch to a better browser (Chrome, Firefox, IE9, Safari etc) to view the contect of this module properly

reklama pro karpaty

Зимовий похід в Карпати. Лумшори – Комсомольське озеро – Полонина Руна

  • Просмотров: 4240

Без зайвої скромності, я – МОЛОДЕЦЬ. Втілилась ще одна моя мрія – я ходила в зимовий похід в Карпати. І хоча я розумію, що Карпати – не Гімалаї. А похід був всього-на-всього, на Полонину Руну (1479 м), маршрут не складний; і все ж таки, радості немає меж, бо дуже вже давно я мріяла про зимовий похід в гори і все не наважувалась. Здавалось, що не маю відповідної фізичної підготовки, тому не варто експериментувати зі своїм життям і здоров’ям:)) А тут, ще й травма ноги, дві операції, і я вирішила, що не судилось в цьому житті… Але наша підсвідомість сильніша, ніж ми собі думаємо; вона (підсвідомість) отримала від мене сигнал «ДУУУУУУУУЖЕ хочу» і чекала підходящого моменту, а потім все відбулося, ніби, за дивним збігом обставин, а насправді - спланована підсвідомістю закономірність:))

     Марія повернулась з походу і поділилась враженнями і фото з вершини зимового Петроса. Наближався фест палачінти, я здзвонились з Ренатою і Ігорем, щоб разом піти на свято, і почула, що Ігор хоче йти в похід. Найраніше сезон походів відкрили минулого року – в кінці березня: була аномально тепла зима, і весна прийшла скоро. А тут, середина лютого, і оттакої! Ігор зібрався в похід! Не підтримати цю ідею я не могла, бо дуже чітко закарбувалось в пам’яті, і не давало спокою зимове фото з Петроса. Давня мрія ожила з новою силою, і все! вже нічого не могло мене зупинити, а тут, ще так легко піддались і Рената, і мій коханий чоловік Іван. В складі групи, як атрибут:)) нашої чесної компанії – Макс, йому лише 10 років! Я вже писала, що Макс з раннього дитинства ходить в походи на рівні з дорослими і на його рахунку вже Говерла, Петрос, Стримба, Мала Голиця, Соколині скелі в Новоселиці, Пікуй, Гостра… і зимова Полонина Руна. У Мар’яни виникли невідкладні справи, у Миколи, як завжди – багато роботи! В результаті, п’ятеро смільчаків:)) відправились в зимовий похід!:)) Це вже зараз я пишу з посмішкою, бо переконалась вкотре, що не святі горшки ліплять; і не такий страшний …, як його малюють. А декілька днів назад я дивилась на нас, як на героїв, які кинули виклик небезпеці, яку таять засніжені гори та холодний зимовий вітер. Переохолодження, дезорієнтування, лавинна небезпека і ще багато жахів малювала уява від браку досвіду.

     Прогнози погоди ретельно відслідковували: хотілось сонячної і безвітряної погоди і природа нам таку дарувала, а ми взяли і скористались! Ох і молодці ж ми!

   Матінка-природа вже давно не радує нас справжньою зимовою красою: зими теплі і малосніжні. А тут така краса: товстелезний шар снігу, іскристий на сонці, мов міріади дрібних діамантиків, і скриплячий під ногами; морозець, яскраве, і чомусь дуже лагідне, сонце. Дивовижно красивого кольору небо, і зимове гірське повітря зі смаком свіжості і чистоти, схоже на воду з Джублика. Неймовірно красиве зимове царство Карпат!

      І що дуже важливо, ми отримали досвід походів взимку. Досвідчені люди стверджують, що успіх походу як мінімум на дві третини залежить від підготовки, яку ви проведете ще до від’їзду з дому. Тому з маленького:)) досвіду, декілька порад тим, хто збирається в зимовий похід в гори:
що одягати і брати з собою: ідеальний варіант куртка лижна, вітрозахисна та водостійка, термобілизна, запасна утеплена футболка, тепла шапка, рукавиці, балаклава (захистить обличчя від вітру і сильного морозу), взуття бажано спеціальне шкіряне для зимових походів, з міцною підошвою типу Vibram та мембраною або пластикові треккінгові черевики для сходжень, сонцезахисні окуляри. Також, дуже знадобляться треккінгові палиці та сідачка, фотокамера, і… хороший настрій!



      Згідно матеріалів книги Олега Ямалова "К вершинам Украинских Карпат", протяжність маршруту: 22,8 км, максимальний вертикальний підйом від початкової точки 1007 м, сумарний вертикальний підйом 1061 м.

      Знаю, що цей маршрут є одним з найпопулярніших серед туристів. Свій початок він бере від туристичного комплексу «Дикі чани», розташованого в кінці села Лумшори. Лісова дорога на полонину починається відразу ж за чанами. Орієнтовно через 3 км дорога виходить на велику поляну, в нижній частині якої розташувалося озеро (839 м). В радянському минулому воно отримало назву Комсомольське Озеро, хоча більше відоме як Озеро Закоханих (мені ця назва також більше подобається:)) Поруч з озером знаходиться джерело, де можна поповнити запаси води. У цьому місці ми зробили невеликий привал, з’їли величезну «чоколаду», попили водички, і не гаючи часу, рушили далі.

     Практично весь час йшли по лісовій дорозі, протоптаній снігоходом і лижами. Від озера шлях трохи складніший, крутіші підйоми, але дорога, вона і в лісі – дорога, і йти по дорозі завжди простіше, аніж навпростець.

     Вершина гори Полонина Руна представляє собою величезне плато. На вершині збереглися масивні конструкції руїн колишнього стратегічного об'єкта - радарної станції. Там же встановлені пам'ятні стели на честь учасників партизанського руху в роки Другої Світової Війни. До самої вершини ми не дійшли (її я відвідувала влітку і звідти літала на параплані:)), день короткий, а нам ще повертатись; та й провалюватись у сніг почали ледь не по пояс. Йти стало важче, сніг забивався всюди і тут-же танув на сонці, ми почали промокати.

       Справжнє безкрайнє снігове царство! Зі снігу стирчать лише верхівки ялиночок, провалюєшся у сніг і тоді видно, що кущі чорничника (яфин) там, глибоко внизу, вкриті товстим шаром снігу. Тим, за чим прийшли, насолоджуємось сповна: милуємося безмежними панорамами засніжених долин, ущелин, гірських хребтів, що віялом розходяться в різні сторони горизонту. Впізнаємо вершини і хребти, що видніються навкруги. На Півночі видно вершини гір Гостра і Пікуй. На Півдні лежить Турянська долина. Здавалось, на відстані «витягнутої руки», красуються дві вершини Мала Голиця і Лютянська Голиця. На Заході, далеко видно Словацькі Бескиди. Там, наверху, чомусь згадалась «Синяя птица» Макаревича і слова пісні виразно набули свого значення:
Мы в такие шагали дали
Что не очень-то и дойдешь
Мы в засаде годами ждали
Невзирая на снег и дождь
Мы в воде ледяной не плачем
И в огне почти не горим
Мы охотники за удачей
Птицей цвета ультрамарин

      Попили гарячий чай, пожалкували, що не взяли глінтвейн. Поки Іван робив панорамні фото для віртуального туру, всім кортіло з телефона передати привіт близьким і рідним, а насправді – поділитись новизною відчуттів, неймовірними враженнями і емоціями. Адже саме спрага нових відчуттів змусила нас покинути свої затишні і теплі домівки, облаштовані офіси з ароматом кави, і відправитися в Карпати.

     Карпати прекрасні завжди, в будь-яку погоду і будь-яку пору року, але ці безкраї білосніжні простори, задуманий і мовчазний зимовий ліс і веселі потічки, що пробивали шар снігу і льоду, і дзюрчали, якось по-весняному, викликали особливо піднесений настрій – радість і захоплення, яке неможливо передати словами, це треба бачити, це треба відчувати!

     Потім був легкий і стрімкий спуск в Лумшори, смачнючі млинці з різними начинками – тепер же Масляна! в моїй улюбленій корчмі «Підкова» і солодкий сон вдома. Це було просто красиво, приємно і комфортно, зі справжнім сплеском емоцій і новизною відчуттів, що так необхідні усім нам в житті!

За фото, як завжди, дякую Ігорю Алексієнко (Аліксу). В усіх моїх блогах більшість фото саме Ігоря, за що йому особлива подяка.




Facebook
Vkontakte

Поиск туробъекта

Новости

Отзывы


  • елена яковлева 04.09.2019 17:30
    Большая благодарность Виктории за отлично организованный тур "Знакомство с Закарпатьем"! Наша группа с Азовского моря осталась мало сказать очень довольна, благодаря Вам и вашему экскурсоводу Александру Середняку, все хотели остаться у вас. И этим, наверное, все сказано!Все влюбились в ваш край!Будем ...

    Подробнее...

     
  • Ольга Солодка 12.08.2019 16:18
    У суботу 10 серпня відвідали місто Ньїредьхаза та зоопарк у ньому. Залишились приємні враження і чудовий настрій.Особлив а подяка нашому екскурсоводу п.Мирону, який чітко, зрозуміло і цікаво розказав про саме місто; враховував побажання усіх учасників екскурсії та проявив людяність і небайдужість ...

    Подробнее...

     
  • Воротило Тетяна 07.08.2019 14:19
    Відвідали Кошице 04/08/19 та Токай 06/08/19. Обидві екскурсії дуже сподобалися. Окрема подяка екскурсоводу Юрію Яновському! Дізналися від нього багато нового та цікавого, також він виявився надзвичайно приємною людиною дійсно небайдужою до своєї справи.

    Подробнее...