Похід на Лютянську Голицю

проживание и питание:

This Browser is not good enough to show HTML5 canvas. Switch to a better browser (Chrome, Firefox, IE9, Safari etc) to view the contect of this module properly

reklama pro karpaty

Похід на Лютянську Голицю

  • Просмотров: 3777

Природа… Вона не підвладна ні часу ні моді, вона – наша величезна скриня із якої черпаємо всі наші багатства: і духовні і матеріальні. Вона знову і знову переконує , що «храм божий усередині нас» і сенс життя в пізнанні себе чи, в пізнанні через себе. Людина – шматочок уселенської голограми, «мікрокосмос», який містить в собі весь Всесвіт, всі його властивості. Частина містить ціле і навпаки.

     Для мене кожен похід в гори - це єднання частинки і цілого. Відчуття природного єднання повертає до витоків, і вкотре усвідомлюєш наші, дуже часто безглузді, «гонки по вертикали». Охоплює жаль і туга, що так рідко «дозволяємо» собі бути тим, чим ми є насправді – найунікальнішою і найрозумнішою частинкою великої ПРИРОДИ!

     6 червня 2015 року запланований похід на Лютянську Голицю відбувся. Ще одну вершину подолали! Ура!
     Лютя́нська Голиця (1374,9 м) – гора у північно-західній частині масиву Полонинського хребта в Українських Карпатах. Розташована вона на південь від села Люта в межах Великоберезнянського району Закарпатської області і має форму вузького хребта, що простягається з південного сходу на північний захід. Північно-східні схили дуже круті. Підніжжя гори вкриті лісом, верх – полонини. На картах гора позначена як Лаутанська Голиця. Ця помилка сталася через невірне трактування угорської, згодом чеської, транскрипції радянськими військовими картографами.
     Протяжність маршруту: 15-16 км
     Сумарний вертикальний підйом: 902 м

     Ужгород-Лумшори (на авто), далі – від бази «Полонина» йшли вздовж річки Туриця – око і душу тішили водоспади: повноводі, і, як завжди, веселі і грайливі. Біля бази «Під водоспадом», звернули ліворуч. Дуже люблю цей відрізок дороги – кам’яниста дорога, вздовж якої тече струмок з кам’янистими мальовничими берегами і не дуже високі, але дуже красиві скелі, що нависають справа і зліва з породи фліш. Виглядає ця порода, як мозаїка складена талановитим художником – в різні пори дня і року шари на сонці грають різними кольорами і складають дуже милу для ока картину.
     Перейшли струмок і знову повернули наліво. І тут почався найскладніший відрізок дороги – дуже крутий підйом вверх (ор.1 км). Погода була сонячна і жарка – червень на вулиці! Йшли повільно і маленькими кроками, але затінок лісу, спів пташок, п’янкі запахи трав і цвіту, а цвіло, здається все, що може: і горобина, і акація, і бузина… і ціле море різних польових і лісових квітів! А ще, допитливе око Тані, яке не випустило з поля зору жодного сліду диких тварин – робили дорогу не такою вже й важкою, ба, навіть цікавою.

     По дорозі декілька фото, і ми на перевалі Гнилиця. Минулої весни звідси ми піднімались на Малу Голицю. Деякі мандрівники вважають, що звідси немає жодної стежки на вершину Лютянська Голиця, але, насправді, стежка є, яка веде на верх по лісі від сідловини - ще один дуже крутий підйом. Стежка постійно петляє, тому потрібно бути пильними, щоб не збитись з дороги – ми декілька разів сходили зі стежки, але скоро повертались назад. Ліс закінчився і ми вийшли на полонину. Вся маківка гори вкрита кущами чорниці і брусниці, часто зустрічається і суниця. Вперше уважно роздивилась цвіт цих смачнючих ягід; коралові дзвіночки чорниці навіть спробувала на смак (і не тільки я:)) Віталік був перший, він же і поділився відкриттям, що цвіт смачний – кисленько-солоденький:)).


     Вершину визначили не відразу, бо хребет, хоча і вузький, але довгий і має декілька шпилів. На самій вершині відкривається прекрасна кругова панорама! Я, як і більшість жінок, не ідеально орієнтуюсь на місцевості:)), тому не відразу зорієнтувалась де є що, але хлопці цю прогалину скоро заповнили, і показали і Полонину Руну, і Гостру, і Красію, і Великий верх, і… блискучі дахи Ужгорода!

     Не знаю, чи народився такий художник за всі віки, який зміг наблизити свої картини до картин природи! Тут розумієш яка не досконала наша мова, бо ніякими епітетами не можна передати красу і велич тутешніх пейзажів! Хоча, здається мені, що одним словом можна спробувати передати побачене – БОМБА!!!:))

     На вершині стоїть символічний знак – череп оленя на високій жердині (вітер її похилив, а Іван вирівняв).

     Великі ділянки полонини наверху не відновились після масштабної пожежі 2013 року, але частина території вже заросла молодими кущами та травою; відмолодились і дерева, окрім ялинок:((, які ніби примари з минулого попереджають ЛЮДЕЙ - будьте обережні, не допускайте катастроф, бо колись, так ненароком можете знищити і себе. 

     Привал-обід, коротенька фотосесія. 
     Іван, традиційно, зі своєю технікою, щоб зробити віртуальний тур, Ігор – з пивом, Таня – з помазанкою, Ренатка – з тістечками… Все, як завжди і… кожен раз по-новому! Цього разу в похід не пішов Максим: на змаганнях підвернув ногу і тому змушений був залишитись вдома:((

     Від вершини гори полониною йде дорога в південно-східному напрямку, по цій дорозі з Лумшор приїхали двоє мотоциклістів. З Голиці вони поїхали на Гостру, а ми по їх слідах по дорозі пішли у напрямку Лумшор. Через 2,5 км дорога заходить у ліс, де починається крутий спуск, що тягнеться ор. 1 км. По дорозі відкривається велика красива галявина, обрамлена смереками. Далі – йдемо знову лісом, і ось ми вже п’ємо ароматний чай з медом внизу в альтанці біля водоспаду.

    Уже зовсім близько від Лумшор Таню налякав великий полоз, але, слава Богу, все відбулось тільки переляком. Укуси полоза не смертельні, але приємного мало.

     Кожен похід - це фізичні та моральні випробування. Але кожен раз з нетерпінням чекаю нових походів, бо ці випробування завжди з ароматом новизни.

    Про майбутні походи говорили, хоча чітких планів не склали. Проте я знаю, що скоро знову підемо долати вершини, відкривати невідомі для нас місця – за новими враженнями і шаленими емоціями!




Facebook
Vkontakte

Поиск туробъекта

Новости

Отзывы


  • елена яковлева 04.09.2019 17:30
    Большая благодарность Виктории за отлично организованный тур "Знакомство с Закарпатьем"! Наша группа с Азовского моря осталась мало сказать очень довольна, благодаря Вам и вашему экскурсоводу Александру Середняку, все хотели остаться у вас. И этим, наверное, все сказано!Все влюбились в ваш край!Будем ...

    Подробнее...

     
  • Ольга Солодка 12.08.2019 16:18
    У суботу 10 серпня відвідали місто Ньїредьхаза та зоопарк у ньому. Залишились приємні враження і чудовий настрій.Особлив а подяка нашому екскурсоводу п.Мирону, який чітко, зрозуміло і цікаво розказав про саме місто; враховував побажання усіх учасників екскурсії та проявив людяність і небайдужість ...

    Подробнее...

     
  • Воротило Тетяна 07.08.2019 14:19
    Відвідали Кошице 04/08/19 та Токай 06/08/19. Обидві екскурсії дуже сподобалися. Окрема подяка екскурсоводу Юрію Яновському! Дізналися від нього багато нового та цікавого, також він виявився надзвичайно приємною людиною дійсно небайдужою до своєї справи.

    Подробнее...